Раніше, пару десятиліть тому, знайти людину в тридцяті роки з остеохондрозом було практично неможливо. В даний час дана проблема виникає у кожного другого пацієнта, який звертається за допомогою в клініку Health Partner. Важливий обов’язок кожної людини – піклуватися про своє здоров’я і робити це своєчасно. У сучасному світі медицина знаходиться на досить високому рівні, але повністю вилікувати людину від усіх хвороб неможливо. Тому потрібно з самого раннього віку піклуватися про власне здоров’я, вести правильний спосіб життя, займатися спортом. Остеохондроз – це захворювання поверхні кісток опірно-рухового апарату, а саме хрящових поверхонь. Остеохондроз буває в основному з хребта, колінних суглобів і тазостегнових суглобів. Він має чотири стадії розвитку. Найпоширенішою ознакою остеохондрозу хребта є болі в спині. Остеохондроз від давньогрецького Остеон – кістковий, хондрос – хрящовий. Остеохондроз може бути викликаний рядом причин. Це малорухливий спосіб життя, порушення обміну речовин, травми хребта, зайва вага, незбалансоване харчування, тривале перебування в незручному положенні, стреси, переохолодження, гіподинамія, постійне перебування в сидячому положенні (офісна робота, їзда в машині, трамваї, автобусі …), куріння – сучасні способи хронічних дегенеративно-дистрофічних процесів в міжхребцевих дисках, а згодом – в самих хребцях. Існує велика кількість різних теорій і міфів про остеохондроз, які стосуються безпосередньо захворювань хребта. Спробуємо підтвердити або спростувати деякі міфи, що стосуються захворювань нашого хребетного стовпа.
Міф перший. Остеохондроз – захворювання, викликане відкладенням солей в хребті.
Не вірно. Міжхребцевий диск складається з драглистого ядра, фіброзного кільця і гіалінового хряща, що покриває його зверху і знизу. При руйнуванні цих елементів (а страждати вони починають з 25 років, коли з кожним роком в організмі зменшується кількість гіалуронової кислоти, яка є продуктом, необхідним для нормального функціонування суглобових поверхонь і відновлення хрящової тканини), порушується баланс між навантаженням на хребетний стовп і здатністю переносити його. В результаті хребці починають здавлювати сусідній нерв, всілякі м’язові тканини, розростаються по краях і тим самим утворюються так звані остеофіти, які видають характерний хрускіт при рухах. У хворих існує помилкова думка, що це відкладення солей.
Міф другий. Якщо болять спина і шия, то це виключно остеохондроз.
Остеохондроз – не єдина причина болю в хребті. Пацієнти часто самі ставлять діагноз остеохондроз. Однак, крім даної патології, існує ще й остеоартроз, остеопороз, а розрізнити їх можна тільки після комплексного обстеження. Дегенеративно-дистрофічні зміни відбуваються в 30-50% випадків у 30-40-річних, у 75-100% людей старше 40 років. На ці патологічні процеси припадає 20,4% від загальної структури інвалідності по захворюваню кістково-суглобової системи.
Міф третій. Тривала ходьба шкідлива для хребта.
Навпаки. Рухливість і активність сприятливо позначаються на роботі хребетного стовпа: він допомагає підтримувати м’язи в тонусі, підтримувати міжхребцеву рухливість, стимулювати кровообіг і обмін речовин. При захворюванні хребта може бути вина в тому, що людина може постійно і тривалий час перебувати в одному і тому ж незручному положенні. Хребет відчуває велике навантаження, якщо людина має зайву вагу. Тоді така фізична активність дійсно шкодить хребту.
Міф четвертий. Плоскостопість сприяє розвитку остеохондрозу.
Правильно. Склепіння стопи, а також фізіологічні вигини хребта призначені для поглинання навантаження при ходьбі, бігові, стрибках. Якщо стопа не забезпечує належного захисту, то хребетний стовп отримує додаткове навантаження, що значно погіршує харчування і функціонування її структур, прискорює розвиток хвороби. Тому своєчасна діагностика плоскостопості, підбір устілок і корекція постави з формуванням правильного кроку сприяє профілактиці остеохондрозу.
Міф п’ятий. Болі в спині – єдина ознака захворювання.
Не зовсім вірно. Як правило, пацієнти скаржаться на постійні болі в спині, до яких часто приєднується оніміння і відчуття ломоти в кінцівках. Через деякий час, якщо не лікувати, м’язи кінцівок можуть атрофуватися, суглоби хребта стають менш рухливими, з’являються м’язові спазми. При остеохондрозі шийного відділу хребта можуть боліти руки і голова. Розвивається так званий синдром хребетної артерії (шум в голові, запаморочення, мерехтіння «мух» і кольорові плями перед очима, пекучий пульсуючий головний біль). Такий гострий стан з’являється внаслідок спазму артерії як відповідь на вплив кісткових наростів, а також внаслідок грижі міжхребцевого диска, артрозу міжхребцевого суглоба, як рефлекторна реакція на подразнення рецепторів хребта. Якщо людина страждає коронарною або кардіом’язовою патологією, то синдром хребетної артерії посилить перебіг. При остеохондрозі грудного відділу тривожні болі в грудній клітці (відчуття, ніби там застряг кілок) – в області серця та інших внутрішніх органів. При остеохондрозі попереково-крижового відділу – болі в попереку (опромінення в крижах, нижніх кінцівках, іноді в органах малого таза). Якщо розвиваються ускладнення остеохондрозу (грижа міжхребцевих дисків, кісткові нарости, спондилолістез, спондилоартроз), то уражаються нервові корінці – біль стає стріляючим, погіршується чутливість, з’являється слабкість в іннервованих м’язах, знижується вираженість рефлексів.
Міф шостий. Остеохондроз може викликати дисфункцію найрізноманітніших органів і тканин.
Правильно. Раніше Гіппократ вважав, що всі хвороби людини пов’язані з хребтом, так як це своєрідний фундамент організму. При остеохондрозі велика ймовірність порушення кровообігу в мозочкової, стеблової і потиличної частинах головного мозку. Як наслідок – постійний головний біль, який носить плаваючий характер. Спочатку це біль в потилиці, потім переміщається в область тімені і скронь, може посилюватися рухами по шиї. В основному це спостерігається в ранкові години. При різкому повороті або русі головою людина, особливо літня, у віці може втратити свідомість. Цьому передує запаморочення, шум у вухах, погіршення зору і слуху, нудота, блювота. Іноді можуть виникати болі в області серця – тривалі, давлять, свердлять. При остеохондрозі шийного відділу хребта, особливо в літньому і старечому віці, часто змінюються м’які тканини – вони стають щільнішими. Дегенеративні процеси в хребетному стовпі можуть викликати застій в шлунково-кишковому тракті, порушення роботи бронхолегеневої системи, що загрожує запальними та іншими недугами.
Міф сьомий. Вегето-судинна дистонія ВСД, міжреберна невралгія – наслідки остеохондрозу.
Не зовсім правильно. Остеохондроз може стати однією з багатьох причин розвитку перерахованих вище захворювань. Коли міжхребцеві диски «стираються» і ростуть остеофіти, то міжхребцеві отвори, канал хребетної артерії, починають звужуватися і деформуватися. Як наслідок, це призводить до порушення різних структур. Так, при здавленні нервових корінців з’являються ознаки міжреберної невралгії, а при здавленні хребетної артерії – ті ж симптоми, що і при ВСД.
Міф восьмий. Вилікувати остеохондроз неможливо. Дійсно, повністю відновити структури хребетного стовпа, які зазнали дегенеративних змін, неможливо. Проте адекватне комплексне лікування дозволяє усунути симптоми захворювання, зупинити розвиток патології і уникнути ускладнень.
Міф дев’ятий. При проблемах з міжхребцевими дисками корисно прогрівати хворі місця.
Неправильно. Перепади температур, зокрема різкі перепади, наприклад, відвідування лазні вперше, можуть привести до загострення. Якщо використовуються помірні теплові краплі, то такі процедури використовуються в комплексному лікуванні, призначати їх повинен безпосередньо лікар. Ні в якому разі не рекомендується займатися самолікуванням.
Міф десятий. Якщо при такому захворюванні, як остеохондроз шийного відділу, виконувати кругові рухи головою, самопочуття може погіршитися.
Правильно. Таку «зарядку» краще проводити тільки просто для профілактики – вона дуже добре допомагає підтримувати амплітуду рухів в міжхребцевих з’єднаннях. При чітко вираженому остеохондрозі виконання необережних кругових рухів головою може тільки посилити синдром хребетної артерії, радикулопатію та інші захворювання.
Міф одинадцятий. У лікуванні не обійтися без нестероїдних протизапальних препаратів.
Не зовсім вірно. У період ремісії або коли біль не дуже сильний, проводиться консервативна терапія (фізіотерапія, рефлексотерапія і мануальна терапія); використовується лікувальна фізкультура, методи тяги. Медикаментозне лікування призначається в період загострення і в основному спрямоване на зняття больового синдрому, зняття запального процесу і прискорення обмінних процесів. Це можуть бути внутрішньом’язові або внутрішньовенні ін’єкції. Серед найбільш ефективних засобів – нестероїдні протизапальні засоби (НПЗП), які призначаються для зняття запалення і болю (мелоксикам, диклофенак, ібупрофен); при сильних болях застосовують новокаїнові блокади; стероїдні препарати (епідуральні, внутрішньом’язові ін’єкції); НПЗЗ у вигляді мазей, гелів і кремів з болезаспокійливою і подразнюючою дією (диклофенак, фастум-гель, найз, капсикам, фіналгон); міорелаксанти – для зняття м’язових спазмів (мідокалм, сирдалуд); вітаміни групи В – для поліпшення обмінних процесів в хребті (В1, В6, В12).
Міф дванадцятий. Остеохондроз може привести до досить серйозних наслідків. Поліпшити стан допоможуть різні вправи для «розтяжки» хребта.
Так, правильно. Через здавлювання спинного мозку або нервових корінців остеохондроз може викликати параліч, коли ущимляється хребетна артерія, це може навіть стати причиною втрати свідомості. Витягування, або так звана тракція, дозволяє збільшити міжхребцевий простір, зняти біль і навіть відновити анатомічно правильну форму хребта. В цьому випадку необхідно правильно розрахувати індивідуальне навантаження, щоб правильно підібрати кут витягування. «Оверкіл» може привести до рефлекторного скорочення паравертебральних (навколохребцевих) м’язів і погіршити стан. Лікувати остеохондроз може невролог, але якщо патологія більш виражена, то лікуванням повинен займатися нейрохірург або ортопед-вертебролог. Але призначити медикаментозну терапію для полегшення при загостренні може і дільничний терапевт. І на закінчення хотілося б сказати, що краще за все не доводити до хвороби, а проводити профілактику. Профілактика остеохондрозу включає в себе виконання вправ протягом доби. Особливо, якщо у людини сидяча робота. Це допоможе не тільки уникнути захворювання, але і полегшити наявні проблеми.